24 лютого 2025 року виповнюється три роки від початку повномасштабної агресивної війни, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, учиняючи військові злочини і злочини п
24 лютого 2025 року виповнюється три роки від початку повномасштабної агресивної війни, яку російська федерація розв’язала і веде проти України та Українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, учиняючи військові злочини і злочини проти людства. І хоча фактично російсько-українська війна триває вже одинадцять років, понад 4000 днів, з лютого 2014 року – цей день став точкою відліку героїчного спротиву українського народу, який продовжує боротися за свою свободу та незалежність.
Тоді, 11 років тому, рф окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України. Справжні ж наміри агресора повною мірою проявилися 24 лютого 2022 року, коли увесь світ став свідком розв’язання російською федерацією відкритої повномасштабної війни проти України, що в перспективі означало загрозу миру і безпеці не лише європейського континенту, а й призвело до порушення стабільності та рівноваги в глобальному вимірі.
Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька. Повномасштабний напад – це чергова спроба зламати Україну, перетворити суверенну державу на симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського. Відкрита війна проти України планувалася давно, а в латентних і гібридних формах тривала всі роки нашої незалежності.
Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність.
Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Дякуємо тим, хто кожного дня захищає Україну! Світла пам’ять тим, хто не повернувся з війни...
У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою Перемоги. Це зрозуміли ті десятки і сотні тисяч українців, що добровільно стали до лав захисників України. Вони, полишаючи свої справи чи успішну кар’єру, одягали військові однострої.
Тисячі українців займаються волонтерством. Вони дали шанс усім іншим підготуватися і знайти своє місце у цій війні. Але перемогти ми зможемо лише спільними зусиллями всіх українців. У нас є цей шанс і ми не маємо права його втратити.
Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. І сьогодні, унаслідок воєнної агресії росії, на жаль, Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо.
Сьогодні, за три роки, ми довели всьому світу, що нас неможливо зламати. Попри втому, втрати й біль, українці тримаються, вірячи в перемогу. Ця війна вже змінила хід світової історії. Україна показала, що навіть перед сильним ворогом можна вистояти, якщо боротися за правду, свободу та майбутнє.
