Пошук

Історія села Мар'ївки

Фото без описуМар'ївка (в минулому - хутір Гремесів, Гремесові хутора, Мар'ївське) - село в Україні, Запорізькому районі Запорізької області. Орган місцевого самоврядування - Мар'ївська сільська рада.    На околицях села розкопано 2 кургани, відомі під назвою «Близнюки». В одному з них виявлено кілька поховань доби бронзи (III—II тисячоліття до н. е.), в іншому - багате скіфське поховання (IV ст. до н. е.), де знайдено золоту бляшку, на якій викарбувано левицю, що годує левеня, і налобник уздечки з зображенням боротьби пішого та кінного воїнів.        

Мар’ївку засновано наприкінці 70-х років XVIII ст. Вперше вона згадується в плані генерального межування Олександрівського повіту Катеринославської губернії, датованого 1781 роком. Це був невеликий хутір з кількох дворів, в яких мешкали вихідці з ліквідованої царським урядом Запорізької Січі. 

У 1783 році Катерина II подарувала Мар'ївку разом з іншими селами та навколишніми землями графу Каменському. На початку XIX ст. ці землі купив царський сановник Міклашевський. Він переселив до Мар'ївки понад півтори сотні кріпаків з села Комишів Гадяцького повіту Полтавської губернії. Поміщик виділив кріпакам усього 62 деся¬тини і з кожним роком збільшував розміри панщини.                     

Перед реформою 1861 року в Мар'ївці налічувалося 65 дворів, проживало 348 мешканців, в т. ч. 166 чоловіків. Внаслідок скасування кріпацтва селяни стали вільними, але на чоловічу душу одержали по 1,25 десятини, т. зв. дарчі наділи. Більшість цієї землі була непридатною для землеробства, оскільки являла собою урвища, піщані та кам'янисті ділянки, вкриті чагарниками. Всі родючі ниви залишилися за поміщиком. Кращу землю він обробляв за допомогою наймитів, а гіршу здавав маленькими клаптиками в оренду колишнім кріпакам, за що здирав з них половину зібраного ними врожаю.        

У 1870 році в Мар'ївці налічувалося 235 мешканців чоловічої статі, які мали 940 десятин посівів. Куркульські господарства засівали по 25 і більше десятин, а бідняцькі родини — по 3 - 4. Врожайність зернових не перевищувала 30 - 35 пудів з десятини. Переважна більшість селян ніяк же могла звести кінці з кінцями і ставала поденниками-наймитами у заможних гос¬подарів і поміщика. 

Класове розшарування селян значної поглибилося в кінці XIX ст. За даними перепису 1897 року, у селі проживало 1326 чоловік, налічувалося 201 приписаний до общини двір і 12 дворів т. зв. стороннього населення. Серед 213 дворів 8 зовсім не мали посівів, 49 засівали по 1—3 десятини, 72 — по 3—5, 66 — по 5—10 десятин. р) отже, дев'ять десятих родин були бідняцькими. Середняцьких дворів налічувалося 12, куркульських 6. Про велику майнову нерівність селян свідчив розподіл тягла та реманенту. Так, у 32 бідняцьких дворів їх зовсім не було, 97 — мали лише по одному коню, тоді як заможні господарства — по 3—5 пар коней та волів, а також достатню кількість жаток, молотарок тощо. Вони наймали 17 батраків. 

В роки здійснення столипінської аграрної реформи посилився процес обезземелення основної маси селянства. Намагаючись знайти вихід із скрутного становища, 68 хліборобів об'єдналися в товариство і в січні 1912 року купили поблизу Дніпра ділянку землі в 306 десятин, за яку мали сплатити 23 670 карбованців, селяни дали задаток 2367 крб., а решту зобов'язалися виплатити протягом 10 років поданням 5 проц. річних. Члени товариства залізли в борги, а користі від землі майже не мали, бо вона була заболочена, вкрита чагарниками та лісом, і щоб зрости з неї придатну для хліборобства, потрібні були додаткові витрати, а грошей це не вистачало. Трудящі Мар'ївки задихалися від податків та нескінченних поборів. У 1893 році, наприклад, вони сплатили 282 крб. 30 коп. губернського податку, 1253 крб. повітового, 144 крб. земського. Крім того, протягом року Мар'ївці мусили здати державі 2,4 тис. ховрашиних шкурок або внести грішми 47 крб. 84 коп. У 1903 році лише казенні й земські збори з селян дорівнювали 760 карбованцям.                  

Жителі сплачували також багато додаткових податків. Так, протягом 1881 — 83 рр. населення Хортицької області, до якої входила і Мар'ївка, мало внести казну 45 тис. крб. на будівництво 6 казарм. У 1912 році селяни Мар'ївки мусили платити казні 5115 крб. для створення хлібних запасів. Волосна управа і сільський староста-багатій брали з жителів все нові і нові побори. Староста і куркулі нав'яза¬ли сільському сходу рішення про спорудження церкви коштом громади, причому кожен двір мав внести по 50 крб. Бідняки віддавали на будівництво останні копійки, а у самих не було соломи, щоб залатати прогнилі стріхи на своїх старих хатах-мазанках. З цими жалюгідними домівками контрастували цегляні будинки куркулів. Багатіям належали 3 вітряки, паровий млин, 3 крамниці. Працював тут і шинок. Але ні лікарні, ні навіть фельдшерського пункту в селі не було.    

Єдине, на що спромоглося земство, це відкрити 1870 року невеличку однокласну школу, де навчалося 25 дітей. З 2 тис. жителів (у 1913 році) неписьменними були три чверті. Вчитель Мар'ївської школи Г. М. Поляков, людина твердих революційних переконань, створив 1904 року в селі марксистський гурток.

Комітет реквізував у багатіїв харчі, одяг, гроші і видавав селянам, становище яких було особливо скрутним. У грудні 1921 року в селі зібрано 27 тис. крб. і роз¬поділено між голодуючими.                   

Сільрада і КНС не обмежувалися розв'язанням лише господарських питань і боротьбою з голодом, а займалися також культурним будівництвом, налагоджен¬ням медичного обслуговування населення. Уже 1921 року в Мар'ївці було відкрито фельдшерський пункт, хату-читальню, наступного року — сільський будинок куль¬тури, де збиралися сходи, селяни слухали лекції, дивилися вистави сільських ама¬торів. У 1923 році трудящі з великим піднесенням відзначили шосту річницю Вели¬кого Жовтня, а через рік — День Конституції. Гуртківці підготували й поставили у святкові дні п'єси: «Жовтневі хвилі», «Листопад», «За волю народу» та інші.              

Члени сільради подбали про розширення школи. В її двох приміщеннях 1923 року навчалося 210 дітей і працювало 5 вчителів. Організаторами нової, радянської школи в Мар'ївці були вчителі О. А. Василенко та М. М. Строменко. Багато ста-рань доклали вони для ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1924 році в селі відкрили школу лікнепу, де навчалися десятки селян, при сільбуді організу¬вали курси української мови та літератури. Працювала і хата-читальня.                                    

Перші колгоспи — «Боротьба» і «Незаможник» виникли в Мар'ївці влітку 1923 року. Через 2 роки на їх базі було створено машинно-тракторне товариство, що об'єднувало 15 бідняцьких родин. Його очолював комуніст К. П. Чобота, який набув досвіду організаційної роботи в КНС. Нелегко господарювалося членам то¬вариства «Мар'ївське». Їхня земля (149 га) була розкидана невеличкими ділянками у 25 місцях, що значно ускладнювало роботу трактора. До того ж куркулі кілька разів виводили його з ладу, а лагодити «Фордзон» селяни не вміли. Товариство ніяк не могло розрахуватися із Запорізькою кредитною спілкою за трактор, і влітку 1928 року розпалося. Проте через кілька місяців біднота знову вирішила створити колективне господарство.

В січні 1929 року 17 родин об'єдналися у ТСОЗ «Українець». Його знову очолив К. П. Чобота. Члени товариства мали 166 десятин землі. На допомогу їм прийшла держава, надавши 5 тис. крб. кредиту на трактор. Наслідки першого року господарювання були непоганими, і в 1930 році в ТСОЗ вступило ще 45 селян. Біль¬шість з них належала до бідноти, але в товариство пролізло і кілька підкуркульників, які спробували розвалити ТСОЗ. Один з них намагався вивести з ладу дви¬гуни та молотарку, інші розкрадали і псували зерно, щоб не здавати державі. Через їх шкідництво в жовтні 1930 року ТСОЗ здав державі тільки чверть запланованого хліба. Знахабнілі вороги вчинили кілька збройних нападів на сільських активістів. 26 листопада 1930 року на лаву підсудних сіли 17 куркулів, з яких 11 засуджено до позбавлення волі, а решту вислано з села.

У грудні 1930 року Мар'ївський ТСОЗ було перетворено на сільськогосподар¬ську артіль «Колективіст», що об'єднала 213 господарств і мала 1920 га землі та 95 коней. Через кілька місяців артіль перейменували в колгосп «Українець». У 1931 році до нього вступила більшість хліборобів Мар'ївки. Наступного року 8 виробничих бригад артілі засіяли 1,7 тис. га. На збиранні врожаю перед вела друга бригада на чолі з І. І. Макаренком, якій присуджено перехідний Червоний прапор райвиконкому. 20 липня Мар'ївці першими в районі почали здавати хліб державі, успішно завершили хлібоздачу.                                                

До 1940 року колгосп «Українець» став великим міцним господарством. Воно налічувало 500 родин (1,5 тис. працездатних), мало 6,4 тис. га землі, кілька вантажних автомашин. На фермах налічувалося 280 робочих волів і коней, 480 голів рогатої худоби, 800 овець. Врожай зернових з га протягом передвоєнних років зріс до 22 цнт. У колгоспі був кращий у районі сад, що займав площу в 150 га. окрім двох існуючих, споруджено ще два ставки з водним дзеркалом 6 га. У ставках рік виловлювали близько 16 цнт риби. Розвивалося і бджільництво. З успішним розвитком колгоспної економіки змінилося все життя мар'ївців, село набуло нового вигляду. Було капітально відремонтовано весь житловий фонд, закладено нові красиві вулиці, забудовані добротними будинками й обсаджені деревами. У 1935 році село і колгосп одержали електроенергію від Дніпрогесу спочатку лампочки Ілліча засяяли в громадських установах, а потім і в хатах, достаток прийшов у кожну селянську родину. Колгоспники одержували на трудодень по 2—6 кг зерна і 2—3 крб. грішми. 

Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих, відкрився фельдшерсько-акушерський пункт. Ще 1930 року в селі було запроваджено семирічне навчання дітей. До 1937 року ліквідовано неписьменність серед дорослих. Замість колишньої хати-читальні відкрито сільську бібліотеку, що мала близько 2 тис. книг. У сільбуді щотижня демонструвалися кінофільми. Тут же, при сільбуді, працювали драматичний і хоровий самодіяльні гуртки. В життя селян широко увійшли газети й журнали, що в 1929 році на село надходило 40 примірників газет, то в 1940 році газети журнали передплачувала кожна родина.

З початком Великої Вітчизняної війни значна частина чоловіків стала до лав червоної Армії. У важких умовах воєнного часу колгоспники докладали всіх зусиль, щоб швидше зібрати врожай. Не вистачало робочих рук, техніки, тому що більшість тракторів та автомашин було передано військовим частинам або евакуйовано. До пізньої ночі працювали жінки, старі, підлітки на колгоспних ланах. Поспішали здати хліб державі, бо фронт наближався. За завданням райкому партії на селі створено винищувальний загін на чолі з директором школи О. А. Василенком. Після того як 19 серпня 1941 року в Мар'ївку вдерлися фашистські загарбники, кілька жителів, і зокрема М. К. Пазинич, пішли в партизани і брали участь в боротьбі проти ворога у дніпровських плавнях, а дехто навіть у лісах Білорусії.

Окупанти запровадили в селі рабську працю. Вони примушували селян працюва¬ти у т. зв. общинному господарстві, створеному для постачання продовольча німецькій армії. Головою цього господарства та сільської управи гітлерівці визначили німця-колоніста Оленбурга, що допомагав їм грабувати і переслідувати радянських людей. Напередодні відступу з Мар'ївки вороги зігнали всіх її мешканців, а також селян з інших сіл і примусили споруджувати оборонні укріплення. За ухиляння з робіт фашисти розстріляли і закатували 37 чоловік. Так, за невихід на риття окопів гітлерівський офіцер жорстоко побив М. Воловченко, а потім у лютий мороз разом з хворими дітьми замкнув її в сараї. Всі вони замерзли. Відступаючи, ворог лютував. Гітлерівці вщент зруйнували понад 60 житлових будинків колгоспників, розграбували артільне господарство, а будівлі знищили. Загальна сума збитків, заподіяних селу окупантами, становила 27,3 млн. крб. Ще раніше гітлерівці вивезли на каторжні роботи до Німеччини 72 юнаків і дівчат, 12 з яких там і загинули.        

Мар'ївка була визволена від фашистських загарбників частинами 333-ї стрі¬лецької дивізії 3-го Українського фронту 30 грудня 1943 року. В боях за село смертю хоробрих загинуло чимало бійців Червоної Армії, серед них Герой Радянського Союзу сержант М. Г. Макуха. На братській могилі загиблих воїнів-визволителів споруджено пам'ятник. У лавах Червоної Армії громили ворога 342 уродженці Мар'ївки. За мужність і відвагу більше як половина з них нагороджена орденами і медалями.                    

Після визволення села Мар'ївці, не гаючи часу, почали відбудову господарства. Механізатори із старих, зібраних частин змонтували два трактори, радянські воїни передали артілі 14 коней, і цією тягловою силою колгоспники обробляли артільні лани. Комсомолки-трактористки Т. З.Цаталах та Л. П. Книш посіли перші місця серед механізаторів Біленьківської МТС.   

Фото без опису      Після закінчення Великої Вітчизняної війни до Мар'ївки повернулося             понад 200 воїнів, які негайно включились у відбудову рідного села та             колгоспу. Завдяки трудовому героїзмові механізаторів, тваринників, усіх         колгоспників, артіль швидко міцніла і до 1949 року відновила довоєнний         рівень виробництва. На грудях 35 передовиків засяяли ордени та медалі.       За вирощення високого урожаю озимої пшениці — по 30 цнт з га —                 ланковій 3. М. Гречці присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.               Орден Леніна одержала ланкова Є. І. Книш, шість чоловік — орден               Трудового Червоного Прапора.                                            

      Окрилені високою оцінкою їхньої праці, мар'ївці розгорнули соціалістичне       змагання за дальше піднесення рільництва і тваринництва. Керувала змаганням колгоспна партійна організація. Комуністи провадили велику організаторську і масово-політичну роботу. У кожній бригаді було відкрито добре обладнані червоні кутки. Вечорами сюди збиралися колгоспники послухати лекції та бесіди, почитати газети і журнали. Вся агітаційно-масова робота була спрямована на дальше зміцнення економіки колгоспу. Партійної організації. Керівниками ферм було призначено комуністів. Для тваринників організували курси з зоотехмінімуму. Правління артілі, парторганізація, і колгоспники вишукували резерви для розширення кормової бази, дбали про поліпшення догляду за худобою, збільшення виходу готової продукції. І поступово справи у цій важливій галузі пішли краще. В 1960 році було збережено 92 проц. молодняка.                    

У наступні роки колгосп «Росія» (перейменований 1962 р.) став одним з передових господарств району. Він має зерново-м'ясо-молочний напрям. Загальна площа земельних угідь перевищує 8 тис. га, з яких близько 5 тис. га зайнято під посівами полиці і кукурудзи. Врожаї зернових становлять близько 25 цнт з га. Колгосп висаджує овочі, має великий сад і виноградник. Рік у рік поповнюється новими спеціалістами загін сільської інтелігенції. 169 року він налічував близько 60 чоловік — агрономів, зоотехніків, вчителів, працівників, культосвітніх працівників тощо. Зростає виробнича кваліфікація сільських трудівників, збільшуються ряди передовиків колгоспного виробництва. В роки семирічки 12 кращих з них одержали нагороди, а І. Ф. Ревенко — бригадир рільничої бригади, яка вирощує  30 цнт пшениці на кожному га посіву, удостоєний звання Героя Соціалістичної праці. Люди є золотим фондом колгоспу. Вони — творці його багатства, яке постійно намножується. Загальні прибутки Господарства за останнє десятиріччя зросли шість разів і 1969 року становили 2,6 млн. карбованців.

Давно минули ті часи, коли колгоспники одержували на трудодень копійки. Нині їхній середньомісячний заробіток дорівнює 80 крб. На продукти харчування витрачають небагато, бо мають і корів, і свиней, птицю, городину. Тому не дивно, що у Мар'ївців є чималі заощадження (понад 800 тис. крб.), що в магазинах сільського споживчого товариства вони щороку купують товарів більше ніж на півмільйона карбованців. 90 сімей придбали мотоцикли, 12 — легкові автомашини, майже в кожному домі є велосипед, радіоприймач, пральна машина.

Невпинно зростає попит населення на красиві сучасні меблі, телевізори, холодильники кращих марок. За останні п'ятнадцять років близько 200 жителів спорудили будинки. Велике капітальне будівництво проводять колгосп, сільрада. У центрі села споруджено будинок культури, нові приміщення середньої школи, контори правління колгоспу тощо. Красивішає, впорядковується Мар'ївка. Її центр забруковано, всі вулиці освітлено, прокладаються тротуари. Жителі висаджують на вулицях і подвір'ях дерева, кущі, квіти. 1958 року в селі відкрито дільничну лікарню на 15 ліжок, амбулаторію. Для свинарок і доярок на тваринницьких фермах обладнано профілакторій. У кожній комплексній бригаді працюють дитячі ясла і садки - їх утримує колгосп.

Нині Мар'ївка ― це п’ятнадцять впорядкованих вулиць. Гарний вигляд має центр села. Торговельний центр, під дахом якого знаходяться промисловий, продовольчий та магазин господарських товарів. Поруч ― добротний будинок культури та контора. Біля торговельного комплексу ― кінцева зупинка автобуса та маршрутного таксі, що дев'ять разів на день курсують до Запоріжжя.

Прикметою села є церква.  Було зроблено ремонт. Також в селі є Мар'ївський навчально-виховний комплекс де навчається 170 учнів, при ньому відкритий дитячий садочок на 26 дітей. Функціонує амбулаторія сімейної медицини, туди може звернутись кожен селянин за лікарняною допомогою. Працює Будинок культури разом з сільською бібліотекою. Понад 100 юнаків і дівчат, які мають здібності потяг до музики, танцювального і драматичного мистецтва, беруть участь у роботі самодіяльних гуртків і колективів. Мар'ївські аматори не раз завойовували перші місця на районних і обласних оглядах художньої самодіяльності. Бібліотека має багато відвідувачів, та облаштований інтернет-центр. В селі люблять і шанують книгу. Понад 750 чоловік є читачами  бібліотеки. Нема такої родини, яка б не передплачувала газет, журналів. Людей цікавить не тільки стан справ в своєму селі. Вони живуть інтересами всієї країни, всього світу. 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь